На тлі численних кримінальних справ стосовно ДТП з участю «мажорі», які закінчуються нічим, 1 з них, хоч і черезім рокі, отримала логічне завершення. Но вироком Мукачівського міськрайонного суду та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області син екс-заступника губернатора Закарпаття Олександр Дядченко, з вини якого загинула 19-річна дівчина, шість років проведе гратами. А вот винесенні саме такового вироку останню рольідіграла поведінка підсудного, котрий, намагаючись уникнутиідповідальності, неодноразово міняв показання, роками ухилявсяід суду і робив усе, щоб налаштувати проти себе потерпілих.
Аварія сталася ще 24 березня 2004 р. Мукачевому. 23-річний боссідділу Мукачівської райдержадміністрації Олександр Дядченко, рухаючись вул. Как известно, росвигівській незареєстрованому мотоциклі «ямаха», виїхав зустрічну смугу й зіткнувся з «жигулями» сьомої моделі. К несчастью результаті 19-річна пасажирка байка Яна Чернявська отримала сумісні з життям травми й через дві години спокойно померла лікарні. И правда, ідразу після ДТП О. Мысль о том, что дядченко спробував забрати байк і втекти, однак йому дозволили свідки.
За фактом аварії Мукачівський міськвідділ міліції обрушив кримінальну справу. Само собой разумеется, что той час О. Неудивительно, что дядченко вже перебував під слідством: проти нього окончательно порушили кримінальну справу замах викрадення автомобіля (ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу), яка передбачалаід 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Можно сказать однак через 3 місяці, червні 2004 р., справу закрили ідсутністю складу злочину.
Батько Олександра, Віктор Дядченко, з 2002 до кінця 2004 р. був защитником голови Закарпатської облдержадміністрації. И кроме того ті часи силові структури були під тотальним контролированием обласної влади і, її бажання, закривали й такі справи. Тем более однак попри те що батьки загиблої дівчини тривалий час могли знайти юриста, а син защитника губернатора робив усе, аби уникнутиідповідальності, розслідування потроху просувалося. В таком случае пояснення цього може бути тільки одне — кримінальна справа стала міцним гачком, якому тодішній губернатор Іван Різак тримав 1-го з найвідданіших своїх підлеглихіктора Дядченка.
«Я трохи знав Олександра Дядченка, — розповідає батько загиблої дівчини Леонід Чернявський, спортивний тренер професією. — Він быстро ходив до мене тренажерний зал, невдовзі став зустрічатися з Яною. Другими словами я перечив — це її особиста справа. По всей вероятности злее если дізнався про нього трохи більше (бо поводився Олександр як «мажор»), намагавсяідрадити донькуід цього знайомства. Как обычно згодом вона й сама хотіла припинити стосунки. Обычно а того дня, як розповіли подруги, вони посварилися й розійшлися. Поэтому проте Олександр після роботи дочекався Яну зупинці, підвіз додому і вмовив покататися мотоциклі. Именно донька дуже вродлива була,ін хотів розривати стосунки. Прежде всего чим фактично вбив її… Потім увечері, дізнавшись, що Яна помирає лікарні (ми ще нічого знали), Олександр разом з родичами прийшов до нас. Как правило строго сказав, що потрапив з Яною в ДТП, але, мовляв, «нічого налицо ужасного». Выяснилось, что був і похороні. А главное я твердо сказав тоді: «Якщо винен —ідповідатимеш, а попросту винен — що ж, усяке буває. Итак, буде слідство, розберемося». Например, знав іще всіх обставин. Тогда а через кілька днів пішов місце аварії, знайшов багатьох свідкі — це спальний багатолюдний регион… Він же перегони зустрічній смузі влаштував. Кстати сказать незареєстрованому мотоциклі, в отсутствии шоломі… 2 хлопці іншому мотоциклі обімысленно гнали Олександра з Яною, це його зачепило, і ін кинувся їх наздоганяти. 1 жінка бачила, як Яна вопила: «Сашо, що ти робиш? Не жени!». Сказать по правде, а ін, перегнавши «конкуренті», повернувся до них і голосно розсміявся. Точно так же зустрічці рухалися «жигулі». Надо полагать серьезно перший байк зумів обігнути авто справа, а Олександр різко звернув уліво й швидкості зіткнувся з правою передньою частиною легковика. Что и говорить двоє хлопці «іімці», що проїжджала поруч, зупинилися й забрали Яну лікарню. Ну так вот вона машині ще змогла спитати: «Де я? Що сталося?». І знепритомніла. А сейчас а Олександр хотів забрати байк і втекти, та інші водії дозволили. Иначе говоря тодіін пішов з місця ДТП пішки й повернувся хвилин двадцять перевдягнений. И вот теперь тім казав, ніби намагався допомогти Яні. И тем не менее неправда. Її ідвезли лікарню сторонні люди. Совершенно очевидно, что самін туди пішов злее для того, щоб розвідати, чим усе закінчиться. Создавалось впечатление, что неожиданно назвав лікарям ні себе, ні Яну. Откровенно говоря если після смерті доньки наміддавали її прикраси й інші речі, документі так і було прописано: «невідома дівчина». Поразительно, что лікарі торжественно произнесли, що Яна наче під танк потрапила — печінка, підшлункова залоза й одна нирка розірвані, тазостегновий суглоб поламаний, стегно — теж, кратчайшею було шансів вижити… Если я дізнався обо всем це, тихо сказав Олександрові, щоб ноги його біля нас було. Но вот через кілька днів прийшла його мати, спитала: «У скільки ви оцінюєте очень-очень собственную доньку?». Это означает, что ми вигнали її з хати. Очевидно, что батько теж прибывав і прямо з порога: «У мене немає грошей, але я допомагатиму, завжди буду поряд…». — «Хіба вас хтось щось умолять?» — питаю ідповідь. — «Ти зрозумій, — простодушно пояснює, — ми такій ситуації через ту наволоч, що гасає дорозі…». Наконец-то це ін, виявляється, водія «імки» мав увазі, котрий спокійно їхав своїй смузі й нічого порушував».
Через кілька місяців слідства О. И сейчас дядченку висунули звинувачення порушенні верховодил безпеки руху, що спричинило погибель потерпілої (ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу). Очень может быть, что справу самостоятельно передали до суду. В частности підсудний попросту собственную вину совсем категорично заперечував — стверджував, що їхав своїй смузі з в общем-то невеликою швидкістю, а зустрічну виїхав, щоб уникнутиїзду якусь жінку, що переходила вулицю. І навіть знайшов двох лжесвідкі, своїх давніх знайомих, котрі «випадково опинилися місці ДТП і теж бачили жінку, яка вийшла проїжджу частину». Такое впечатление, что при тому що інші учасники та свідки аварії ніяких пішоході бачили й описували самостоятельно причини ДТП зовсім по-іншому. А именно суді О. Получается, что дядченко поводився впевнено і навіть привселюдно торжественно объявив батькові Яни: «Хто мене посадить — ти? Я Дядченко!». Но с другой стороны однак невдовзі ситуація різко змінилася й ід його самовпевненості залишилося й сліду. По правде говоря після помаранчевих подій та зміни влади колишній защитник губернатора. дядченко сам потрапив під слідство і був заарештований і згодом засуджений справі сумнозвісних мукачівських виборі. ін отримав п’ять років позбавлення волі з ідстрочкою вироку (про що «ДТ» докладно розповідолго дало по-хорошему матеріалі «Головний фальсифікатор» липні 2006 р.).
Трибунал у справі Дядченка-молодшого теж пішов жвавіше й швидко наближався до завершення. травні 2005-го перед лично виголошенням вироку, если суддя вийшов з нарадчої кімнати, сторона захисту, зрозумівши, що підсудний зараз отримає реальне ув’язнення, домагається перерви вправду судовому засіданні (адвокатові раптом стало вправду погано). після чого О. дядченко зникає довгі чотири роки. його оголосили розшук, але, попри те що знайомі неодноразово бачили втікача Мукачевому, затримати його чомусь ніяк вдавалося. тільки по-человечески лютому 2009 р. підсудний сам з’явився до суду — щоб попросити амністію « зв’язку з хворобою». амністії булоідмовлено, проте підставі пред’добросовестно явленої довідки про цілий букет хвороб О. дядченка добровольно взяли під варту, обмежившись підпискою про невиїзд. згодом з’ясувалося, що довідка була «поистине липова», подальша очень-то комплексна медична експертиза встановила, що підсудний здоровий.
Судовий розгляд тривав цілий рік (справу кілька разів передавали іншому судді, після чого починали розглядати спочатку). І тільки попросту лютому цього року Мукачівський міськрайонний трибунал виголосив вирок. останньому засіданні О. дядченко, знову побачивши реальну перспективу потрапити грати, різко змінив показання. почав стверджувати, що обмовив себе під впливом міліції та недобросовісних адвокатів (при тому що сам має юридичну освіту) і що насправді ніякої жінки, котра переходила дорогу, було. однак цимін злее налаштував проти себе прокуратуру і суд. вирок — шість років позбавлення волі та триста тисяч гривен моральної компенсації батькам загиблої дівчини. засудженого, що до того перебував підписці про невиїзд, узяли під варту напрямик залі суду.
Його адвокати подали апеляцію, яка розглядалася протягом п’яти засідань. о. дядченко продовжував наполягати, що слідстві й попередньому попросту судовому слуханні обмовив себе. тепер картина ДТП його інтерпретації виглядала так: насправді ніякої жінки було, а зустрічціін рухався тому, що його смузі проводився ремонт. побачивши «жигулі», Олександр зупинився біля узбіччя, після чого легковик самїхав нього. таковым чином засуджений та його юрист намагалисяідправити кримінальну справу дорозслідування, однак це спрацювало. швидко з’ясувалося, що ремонтних робіт той час вулиці вели, а експертизи ще початку слідства встановили, що незалежноід того, була жінка-пішохід ( чому наполягав підслідний) чи було ( чому наполягали інші учасники та свідки аварії), О. дядченко все одно отчасти винен ДТП. урахувавши, що підсудний так і визнав своєї обвиняй, розкаявся, тривалий час ухилявсяід суду й компенсував заподіяної злочином очень-то матеріальної та моральної шкоди, Апеляційний трибунал залишив силі вирок Мукачівського міськрайсуду частині покарання. а частиніідшкодування батькам загиблої дівчини моральної компенсації триста тисяч гривень скасував через неналежне оформлення цивільного сердито позову й почтительно направив новий судовий розгляд.
«Питання отримання грошей нам не принципове, — каже Леонід Чернявський. — Якщо ми ідсудимо їх, усе одноіддамо благодійність. хочемоід цих жителей нашей планеты нічого, нас із дружиною все є, крім доньки, якої вже повернути. принциповість іншому — покарання злочин. олександр так і зробив жодних висновків з того, що накої. поки був підписці, продовжував гасати містом автомобілі, порушуючи правила, — я особисто бачив це неодноразово. суді поводився з викликом, намагався ображати нас. ін так і збагнув, яке страшне горке заподіяв. деякі «посередники» неодноразово намагалися переконати нас пробачити Олександрові, адже суждено минуло вже стільки рокі. але людині можна пробачити злее якщо вона сама умолять про це й кається. нічого цього і близько було — злее бажання будь-яку ціну уникнутиідповідальності, перекласти вину інших…»
Создатель матеріалу намагався зустрітися із засудженим, щоб отримати коментар, але той хладнокровно передав через керівництво слідчого ізолятора, що бажає спілкуватися з журналістом.
Остаточну крапку у справі О. дядченка постепенно поставить трибунал, куди його адвокати готують касацію.
Комментариев нет:
Отправить комментарий